“Розпізнати знаки часу”: як у Львові працює телефонна лінія підтримки сестер-редемптористок

0
7

Телефонувати до монахинь можуть люди, які потребують розмови та молитви.

Сестра Катерина Молочій зі згромадження “Сестер Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя“, або ж коротко – редемптористок, має вищу освіту економістки. Колись вона хотіла працювали з цифрами, проте тепер допомагає молитвою, координує психологічно-емоційну лінії підтримки та вчиться на курсах психологічної допомоги підліткам. Про роботу лінії, відповідальне спілкування, працю та відновлення сестра Катерина розповіла журналістці “Еспресо.Захід“.

Лінія підтримки запрацювала на початку карантину, ще у квітні 2020-го. Припинила функціонувати наприкінці липня, оскільки сестри отримували мало дзвінків. Лишилися постійні клієнти, яким потрібна допомога лікарів. У грудні сестри вирішили відновити діяльність.

 Бути корисними в ситуації, допомагати, не наражаючи себе на небезпеку, але послужити талантами, які маємо.

Ідея створити лінію виникла в кількох людей одночасно. Коли почався карантин, редемптористки зупинили місійну діяльність. Сестра Катерина каже, що монастир у них не такий, як звикли уявляти люди. Немає церков з товстими стінами, але є багато праці з людьми назовні. Тому вони організовували події, проводили катехизацію, табори для дітей, зустрічі з молоддю. Але через карантин все зупинилося.

“Виникло питання, як можемо реагувати, що можемо конкретного зробити. Так, як часто кажуть у церкві: “Розпізнати знаки часу”. Тобто бути корисними в ситуації, допомагати, не наражаючи себе на небезпеку, але послужити талантами, які маємо. У нас є кілька сестер, що мають психотерапевтичну освіту. Також маємо досвід супроводу людей в різних ситуаціях. Прочитали, що в Італії є така практика. Там монахині підтримують медиків та інфікованих. Потім отці-редемптористи також запропонували таку ініціативу. Тобто це одночасно виникло в різних місцях, а ми всі ті ідеї зібрали докупи й так з’явилася наша лінія”, – розповідає сестра Катерина.

На лінії працюють люди не лишень зі Львова, оскільки є монастирі в Кам’янці-Подільському та Чернігові, де зголосилися допомагати сестри. Зараз на лінії є сім сестер. Ті, що мають психотерапевтичну освіту, дають додаткові консультації. Можна поспілкуватися і зі священником, отцем Андрієм, який надає духовну опіку, якщо людина просить. Спочатку на лінії було більше отців, бо менше людей приходили в церкву. Вони теж чергували на лінії, але тепер мають працю в храмі, але консультують сестер.

Нині лінія працює з 15:00 до 20:00 у будні. Весною графік був іншим – з 10:00 до 20:00. Проте сестри проаналізували, що більше дзвінків по обіді. Тому вирішили бути продуктивнішими й першу половину дня витрачати на інші справи.

“У нас є проблема з поширенням інформації. Ми не були готові до того, що потрібно працювати з SMM. Коли тільки з’явилися повідомлення про нас, то було багато дзвінків, близько 17 в день. Потім щоразу менше. І так щоразу, коли хтось десь розповість про нас. Зараз думаємо про те, як донести інформацію до людей, які справді потребують. Ми видрукували наші афіші й хочемо їх розвісити біля лікарень та церков, передавати через медичних капеланів. Хочемо, щоб цей номер телефону був на видноті. Це для старших людей, які не мають доступу до інтернету”, – розповідає співрозмовниця.

Усі дзвінки анонімні. Проте люди в розмовах часто розповідають про себе, говорять  про свої міста. Лінію не створювали для вузького кола користувачів. Вона для всіх, незалежно від віросповідання та того, чи хворіли на коронавірус. Сестра Катерина каже, що в суспільстві відчувається тривога і люди не розуміють, що з ними відбувається. Тому більшість дзвінків не напряму пов’язана з коронавірусом. Йдеться про страх смерті рідних, переживання щодо роботи. Часто немає розуміння, що саме вибиває з колії та як рятувати душевний спокій.

Думаю, що люди потребують звичайного спілкування. Хочуть, щоб їх почули.

Сестра стверджує, що говорити телефоном деколи легше, ніж наживо. Особливо, коли телефонують чоловіки: вони говорять відважніше, коли не дивляться в очі й знають, що їх ніхто не оцінює. Редемптористкам також легше співчувати в комфортних для себе умовах, коли вони в монастирі. Всі проблеми сестри пропускають через себе, щоб дати добру пораду. Відновлюються вони через молитви. Регулярно мають спільні зустрічі у скайпі, де обговорюють важкі випадки, що потребують координованих дій.

Зараз, у часи непевності, люди потребують більше відваги просити про допомогу. З першого разу це вдається не всім. Тому пісний песимізм переростає у стан, коли немає куди подітися. Лише тоді людина наважується зателефонувати.

“Думаю, що люди потребують звичайного спілкування. Хочуть, щоб їх почули. Щодо людей з депресією, їм варто надавати кваліфіковану допомогу, звертатися до лікарів. Ми скеровуємо до психотерапевтів, психіатрів. Але якщо йдеться про поганий настрій, то можна послухати та запитати, чим можу допомогти. Можна також просто сказати: “Я поряд, ти можеш довіряти мені”, – розповідає сестра.

Під час праці на лінії необхідно дбати про себе. Сестра Катерина каже, що часто люди з депресією не помічають, коли переходять межі. Тоді рятуватися від негативу важче. Тому треба швидко реагувати й не ставати відчайдушними рятувальниками.

За психологічно-емоційною підтримкою можна звертатися за телефоном: 067-243-15-05

Сестри-редемптористки мають різні проєкти духовної та психологічної підтримки. В Колегіумі Українського католицького університету сестри живуть і працюють разом зі студентами. Є також монастирі в Чернігові, в Кам’янці-Подільському, але там вони діють у більш класичному розумінні, бо мало релігійного життя в містах. Тому тут більше освітньої діяльності, щоб познайомити людей з церквою.

З початком карантину сестри почали розвивати проєкт “Люстерко”. Вони раз на місяць проводять тематичні онлайн-зустрічі для дівчат, особисті розмови. Є консультації навіть в інстаграмі. Нещодавно сестри відкрили крамницю, де продають вироби ручної роботи й збирають кошти на підтримку своєї діяльності.

За матеріалами Експресо Захід

Поділитися

Leave a Reply