Поручаю Вашій ласкавій увазі, підтримую і благословляю Звернення, яке видала Міжєпархіальна комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я з нагоди відзначення Всесвітнього дня хоспісної та паліативної опіки хворих.
Вважаю це Звернення актуальним і дуже потрібним, бо жодна людина не може знаходитися поза межами спільноти чи почувати себе покинутою. Різні расистські чи прагматичні світогляди поділяють людство на потрібних, повноцінних, бажаних і на вже не потрібних, зайвих членів. Останніх за панування тоталітарних режимів безпощадно і масово винищували, а в деяких, нібито «просвічених» суспільствах, їх навіть сьогодні самовільно засуджують на пришвидшену смерть. Однак не фізичне терпіння, яке часто супроводжує недуги, є найбільшим лихом, а гріх позбавити людину дару життя, чи то перед її народженням, чи в дуже критичних останніх моментах перед закінченням земської мандрівки, у хвилини, коли може вирішитися вічна доля людини. Не даремно у наших богослужіннях умильно просимо: «Доброго одвіту на страшнім судищі Христовім просім».
Хочемо сьогодні застановитися над тими вічними правдами, щоб постановити собі чинити згідно з Божою волею.
Благословення Господнє на Вас!
†ЛЮБОМИР
20 вересня 2006 р. Б.
Звернення
Міжєпархіальної Комісії УГКЦ
у справах душпастирства охорони здоров’я
з нагоди відзначення Всесвітнього Дня
хоспісної та паліативної опіки хворих
Високопреосвященним Єпископам УГКЦ,
Всечеснішим отцям та особам богопосвяченого життя,
вірним УГКЦ та всім людям дорброї волі
Слава Ісусу Христу!
В Україні 7-го жовтня буде відзначатися Всесвітній День хоспісної та паліативної опіки хворих. Відзначенням цього Дня хочемо закликати цілу українську спільноту до дбайливої уваги та пошани життя, як Божого дару, особливо в хвилинах, коли життю загрожує невиліковна хвороба, страждання, а надто людська байдужість.
Звертати увагу на потреби цих людей, особливо на духовні, є важливою справою, яка через гарантування гідного кінця людини, милосердне і терпеливе дотримування загальнолюдських конституційних прав невиліковно хворого аж до його смерті є вагомим противажелем евтаназії
Паліативна допомога запобігає байдужості до терплячої особи, яка знаходиться на шляху невиліковної хвороби, не маючи певної надії на одужання. Термін “паліативна терапія” (походить від латинського слова “pallium” – вовняний плащ, який носили пастухи), що означає пом’якшення страждань на кінцевій стадії хвороби та забезпечення хворого необхідною людською підтримкою.
Ціллю паліативного лікування не є скорочення чи продовження життя, воно, радше, служить “природності” існування та кінця. Через це природний процес смерті зберігає своє властиве місце в часі, не будучи пришвидшеним або відсунутим. Наголос ставиться не на тривалості життя, а лише на його якості.
Тому звертаємося до:
– Усієї громадськості, медичного та соціального персоналу, які за своєю природою і покликанням мають служити життю аж до його природного кінця, щоб завжди з пошаною ставитись до життя, яке є в Божих руках і тільки Господь має право щодо його кінцевої хвилини.
– Християнських Церков та релігійних спільнот, українських родин, волонтерів щоб через їхню солідарність, уважну та турботливу присутність викликати довіру та надію, поєднуючи вмираючого зі смертю. Ваша жертвенна присутність є чимось значно більшим, аніж полегшенням у стражданні. Вона означає участь та підтримку терплячої особи у її переході до Вічності.
– До Єпископів та священиків, духовенства та монашества, щоб своєю духовною опікою та через Святі Тайни донесли вмираючому хворому віру у Бога та надію на Вічне Життя.
У вірі, сповненій любові, безсилля перед тайною смерті не переживається лише як страх чи тривога. Людина знаходить надію, а в ній – можливість продовження життя та перемоги над смертю.
