Дорогі у Христі!
У цьому зверненні бажаємо зосередити Вашу увагу на одній з найболючіших наших проблем — надмірному вживанні алкогольних напоїв багатьма нашими співгромадянами. Дехто вважає, що Церква покликана лише навчати народ вічних правд: про Пресвяту Трійцю, Ісуса Христа, небо, пекло. Це, звісно, одне з найважливіших її завдань, але не єдине. Христова Церква своїм служінням намагається допомогти людині жити відповідно до своєї гідності вже на землі, бо саме тут починається ЇЇ небо і пекло, бажає допомогти усім, скерувати своє життя на вічні правди, щоб вже на землі людини почала смакувати небесне щастя. Тому Церква не може стояти осторонь такого прояву поведінки людини, як пияцтво, що має негативний вплив на її духовний і фізичний розвиток.
Гіркий досвід минулих століть засвідчує, що першим кроком тих, хто скуповував нашу землю, було споювання поневоленого народу. Вони розуміли, що люди, залежні від алкоголю, стають покірними, недбалими, не здатними до тверезої думки, вчинку: власне такими ми їм були потрібні. Наприкінці XIX ст. наш народ, переважно в селах Західної України, справді потопав в алкоголі. Тоді Церква під проводом Митрополита Иосифа Сембратовича почала велику кампанію проти пияцтва, внаслідок чого багато людей відмовилися від будь-якого алкогольного напою, інші присягали помірковане вживання. Загалом село відродилося. Свідомість людей піднеслася до такого рівня, що Україна була готова до визвольних змагань. У 20-х і 30-х роках XX ст. українці вже працювали для незалежності своєї держави. Можемо стверджувати, що в той час вирішальним чинником у процесі духовного і матеріального відродження була Церква, яка подбала про те, щоб її вірні почали шанувати свою гідність, були готові чинити добро.
Сьогодні ми вже маємо свою державу, якій потрібні люди ініціативні, готові працювати, розвивати свої таланти і чогось досягати. На жаль, серед нас є немало людей, які перебирають міру, внаслідок чого стають безвідповідальними, нездатними до праці, перетворюються на тягар для суспільства, замість того, щоб бути його рушійною силою. Багато вже дійшли до того, що не можуть панувати над собою, перейшли вже до хворобливого стану — алкоголізму. Згідно з даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні зареєстровано 688000 хворих на алкоголізм.
Спробуймо поглянути на цю велику біду народу із християнської перспективи, як на проблему не стільки соціальну, скільки духовну. У зв’язку з цим, перед нами постають завдання з’ясувати причини її виникнення, розглянути можливі наслідки алкоголізму і вказати на шляхи звільнення від цього згубного захворювання.
Що ж таке алкоголь, яке місце в житті людства відведено спиртним напоям? Християнство, спираючись на біблійну традицію, позитивно сприймає все, подароване Богом: «І бачив Бог, що все створене ним було добре» (Бт. і, 31).
«Вино — діло Боже, а пияцтво — від диявола. Не вино, а нестриманість робить пияцтво. Пияцтво — корінь усякого зла. П’яниця. — живий мрець. Пияцтво — демон самозваний, недуга, що не має прощення; упадок, що не має оправдання, спільна ганьба нашого роду (св. Йоан Золотоустий).
У поміркованій кількості алкоголь здатен розвеселяти серце (див. Пс. 103, 15) і, як правило, не призводить до негативних наслідків. Однак є групи людей, які, «починаючи з малого», дозволяють зайняти спиртним напоям перше місце в їхньому житті. Вони настільки узалежнюються від алкоголю, що вже не можуть без нього жити.
Щодо причин узалежнення, то вони можуть мати свій початок ще в дитинстві. Назагал вперше в житті дитина «має справу» з алкоголем в родинному колі в час свят і різного роду урочистостей. Ця перша зустріч з п’янким напоєм є ніби введенням підлітка в світ дорослих, дитина відчуває себе незалежною, самостійною. Часто велику негативну роль у цій проблемі відіграє оточення, в якому росте дитина. В колі друзів підлітки можуть випивати, навіть тоді, коли їм це не дуже подобається: головне, не відрізнятися від інших і тим самим уникнути насміхання. Проте є такі, що знаходять приємність у випивці, шукають привід, нагоду і відповідну компанію для цього.
Якщо йдеться про молодь, то частина її вживає алкоголь просто з нудьги, через те, що не має чим зайнятися або, щоб забути про клопоти, конфлікти. Найчастіше приводить до захворювання вживання алкоголю через непорозуміння з батьками. Тому батьки мають усвідомити те, що лише з їхньою допомогою дитина зможе правдиво оцінити вплив алкоголю на її майбутнє. Більше того — батьки повинні бути прикладом для своїх дітей, тільки тоді вони зможуть вимагати щось від них.
Варто замислитися, чому людина зловживає алкоголем, знаючи, що це призводить до смертельної хвороби, деградації, руйнування особистого життя і життя рідних. Святіший Отець Іван Павло II стверджує, що «фундаментом залежності від алкоголю є назагал екзистенційна пустка, викликана браком моральних вартостей, а також недовірою до себе самого та до інших людей і, врешті, в сенс життя» (Ватикан, 21-23 листопада 1991 р.).
Дослідження спеціалістів доводять, що велике значення має здатність організму реагувати на алкоголь, часом є вроджена генетична схильність до алкоголю, яка пришвидшує процес узалежнення від нього. Однак у більшості випадків зловживання алкоголем залежить від психіки людини: як вона сприймає саму себе, свої проблеми, світ, у якому живе. Якщо людина панує над своїми емоціями, аналізує свою поведінку, вчинки, працює над собою, то їй узалежнення від спиртних напоїв не загрожує. Інша справа з особою, яка переживає постійні стреси, не може опанувати власних емоцій: алкоголь має властивість ефективного та швидкого заспокоєння її емоційного стану. В цьому випадку людина шукає порятунку у випивці, як тільки не може справитися зі своїми проблемами. Вона не помічає, що через певний період часу вживання алкоголю з метою забути проблеми вже не може існувати без спиртного.
«Пияцтво — це демон, що його добровільно деякі собі вибирають і для розкоші вводять у душу. Пияцтво — мати зла, протилежність чесноті. Воно робить мужнього страхополохом, а скромного — розпусним. Воно не знає справедливості і відбирає розум. Як вода не сполучається з вогнем, так надмір вина ослабляє здатність мислення» (св. Василій Великий).
Наступною вагомою причиною є звичаї суспільства, в якому ми живемо і яке нас певною мірою виховує. На жаль, в нашому народі алкоголь панує на кожних святах та прийомах гостей, не виконуючи при цьому функцій символу зустрічі, а посідаючи головне місце. На цих зустрічах господарі змушують до випивки, щоб виявити свою гостинність і дружелюбність.
За християнською традицією, людина — це насамперед особа (образ Божий). Особливе в людині — це сфера свободи, яка буттєво глибша від різних детермінацій. Виміром свободи є відповідальність: коли людина, здатна вільно вибрати і відповісти собі та іншим про мотиви вибору. Вільна і відповідальна особа розвивається, якщо перспективою її вільних рішень є любов до Бога і до ближніх. Якщо ж людина на перше місце ставить себе чи лише матеріальні цінності, то це вже називається гріхом. Гріх на рівні особи — це узалежненість психіки.
Наслідки алкогольної залежності є жахливими. За даними Міністерства охорони здоров’я України, алкоголізм як причина смерті займає третє місце, поступаючись злоякісним новоутворенням та серцево-судинним захворюванням. Більшість нещасних випадків стаються внаслідок алкогольного сп’яніння, тривалість життя алкоголіків скорочується в середньому на 20 років. Їхнє життя втрачає сенс: вони стають брехливими, агресивними, не контролюють своїх дій.
«В кого біда? В кого сварки? В кого суди? В кого неприємності і клопоти? Хто ранить без причин? В кого посоловіли очі? Чи не в тих, що висиджують при вині і шукають тільки пиятики?» (св. Василій Великий).
Більше того, вони руйнують не тільки своє життя, але й життя інших людей, своїх близьких, знайомих. Вони грубі і не здатні стримувати своїх емоцій, намагаються принизити і образити родину, не зупиняючись перед побиттям і знущанням. Цинізм, відсутність контролю над собою призводить до окремих злочинів: бійок, крадіжок, вбивств. При цьому ніхто з алкоголіків хворим себе не вважає. Вони звинувачують усіх: дружину, дітей, суспільство, — тільки не себе.
Смертність серед дітей, батьки яких є алкоголіками, в 5 разів вища, а 60% розумової відсталості викликає алкоголізм батьків. У підлітків з різними формами психічної патології алкоголізм батьків встановлено в 59% (Козловська Г.), у 81% жінок, одружених з алкоголіками, виявили різноманітні психічні відхилення, а 30% перебували на лікуванні у психіатричних лікарнях.
«Пияцтво підкопує родинне щастя, стає нещастям для дітей, а не раз переходить до них тяжкими, страшними недугами. Пияцтво підкопує всі дочасні добра. Пияк марнує все, а жінку та дітей робить жебраками. Пияцтво відбирає добру славу в людей» (митр. Андрей Шептицький).
Святе Письмо неодноразово показує нам шкідливі наслідки пияцтва:
- Алкоголь призводить до убозтва: «Хто любить радість, той буде злиденним; хто любить вино та олію, той не розбагатіє» (Прип. 21, 17); «бо п’яниці й ненажери зубожіють, а довге спання їх вбирає у лахи» (Прип. 23, 21); «Не бувай з тими, що впиваються вином» (Прип. 23, 20).
- Пияцтво приводить до розпусти: «І не впивайтеся вином, яке приводить до розпусти, а сповнюйтеся Духом» (Еф. 5, 18).
- П’яниці забувають про Бога: «Горе тим, що тільки-но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі! Арфа й гусла, бубон і сопілка та вино в них на бенкетах; а на діла Господні не вважають і вчинки рук його не бачать» (Іс. 5, 11-12).
Апостол Павло в Посланні до Корінтян пише так: «А написав я вам, щоб ви не мали зносин з тим, що називаючи себе братом, є розпусник чи зажерливий, чи ідолопоклонник, чи злоріка, чи п’яниця, чи грабіжник; з таким навіть не їсти» (1 Кор. 5, 11).
Це не означає, що ми повинні відкидати, погорджувати тими «бідними» людьми. Кожен з нас в силу своїх можливостей повинен допомагати їм звільнитися від «оков» алкоголізму. Для того звільнення людина, хвора на алкоголізм, повинна сама добровільно визнати, що перебуває в стані залежності від спиртного. Це є першою умовою для покаяння, навернення, примирення з Богом та ближніми. Адже, щоб вийти з цього стану, потрібен час, праця над собою. Це не станеться ні за день, ні за два. Спеціалісти стверджують, що повністю вилікуватися від хвороби алкоголізму неможливо, проте під силу зупинити її подальший розвиток.
Хоч і вихід із узалежненого стану знаходить кожен особисто, проте необхідна підтримка ззовні, і ми, їхні близькі, рідні, друзі і колеги, покликані надати таку допомогу. В цьому аспекті роль суспільства є надзвичайно важливою. Воно пропонує людині певний набір життєво важливих вартостей, котрі творять конкретну суспільну атмосферу. В свою чергу керівники держави повинні вбачати у вживанні алкоголю не реальну можливість наповнення державної казни, а передусім його згубний вплив на фізичний і моральний стан нашого суспільства.
Для оздоровлення нашої нації від цього лиха необхідно:
1) заборонити рекламу спиртних напоїв у засобах масової інформації;
2) вести суворий контроль за дотриманням закону про заборону продажу спиртних напоїв неповнолітнім.
Церква, яка є також виховною установою, готова послужити українському суспільству у вихованні дітей і молоді на християнських вартостях, побудованих навколо пріоритету особи. Це необхідно робити в школах та інших освітніх закладах, плекаючи людську гідність через „наближення до її підстав у християнській етиці. Потрібно закликати до тверезого способу життя в родинах, організовуючи конференції на ці теми, належно готувати молодь до подружжя, розвивати працю з молодими сім’ями. Заохочувати вірних як найчастіше приступати до прийняття Святих Таїнств: Сповіді та Євхаристії.
У своєму проповідницькому служінні Церква особливо підкреслює гідність людини як підставу для її нормального життя. Вона також має намір на рівні єпархій відкривати реабілітаційні центри для жертв алкогольної залежності, а на рівні парафій відновити давню традицію товариств тверезості.
Дорогі Брати і Сестри, поводьтеся, як «діти світла… і не впивайтеся вином…, а сповнюйтеся Духом» (Еф. 5, 8-18). Закликаємо Вас у цей грізний час щиро молитися і стерегтися отрути в чарці. Нехай Милостивий Господь благословить Вас на тверезе життя.
+ ЛЮБОМИР
від імені єпископів Києво-Галицької Митрополії
Української Греко-Католнцької Церкви
