Звернення Блаженнішого Любомира до вірних КГВА щодо госпісної та паліативної опіки 13 вересня 2007 р.

Дорогі у Христі!

6 жовтня 2007 року цілий світ відзначає День госпісної та паліативної опіки. Наша Церква долучається до тієї богоугодної ініціативи, тому з цієї нагоди я бажаю звернутися до Вас із такими словами.

Від непам’ятних часів добрі люди старалися підтримати на дусі тих, хто через хворобу чи інші причини завершував свою земну мандрівку. З одного боку, вони старалися зробити останні хвилини життя таких людей якнайменше болісними, але передусім дбали про те, щоб підтримати їх у ті важливі хвилини життя близькими до Бога. У наш час ця так звана госпісна і паліативна опіка стала ще потрібнішою, бо щораз частіше чуємо пропаганду евтаназії – бажання приспішити кінець земного життя, розпоряджаючись життям немовби ми були його власниками. Секуляризований світ забуває, Хто є справжнім володарем життя, Хто є його джерелом і завершенням.

Невиліковно хвора людина потребує особливої опіки насамперед тоді, коли наближається кінець її земного життя. Свята Церква з доручення її Божественного Засновника заохочує таку людину примиритися з Богом у святій Тайні Сповіді, піддатися Його особливій опіці у святій Тайні Єлеопомазання та прийняти Його Найсвятіші Тіло і Кров як поживу вічности. Кому доводиться як душпастиреві, через родинні зв’язки чи з професійного обов’язку доглядати невиліковно хворих, повинен подбати про те, щоб хвора людина прийняла ці святі Тайни та супроводжувати її молитвою. Такі молитви є в молитовниках; зразок такої молитви наведемо наприкінці цього звернення.

Дехто вважає присутність біля людини, яка прощається з цим світом, великою трагедією. Без сумніву, це пора надзвичайно особлива, але також, можливо, повна великих благодатей. По-перше, тому, що ми можемо сильно прислужитися вмираючій особі, допомогти їй цей неминучий перехід довершити гідно й спокійно, почуваючи себе цілковито в милостивих і милосердних руках Спасителя. По-друге, для того, хто є свідком таких останніх хвилин, це нагода замислитися над своїм призначенням, яким є вічне щастям із Богом, але також і над сенсом свого перебування на землі. По-третє, розлука з людиною, яка відходить, особливо, коли це людина близька й дорога, викликає у нас сльози. Це дуже природна реакція, бо навіть передбачена хвилина смерті приголомшує, однак це також момент побачити людське життя очима віри в перспективі вічности.

Молитва при вмираючих, до якої закликаємо, спрямована на підкріплення їх через віддання їх у руки Небесного Отця, Пресвятої Богородиці та всіх святих, одним словом, скріпленням в надії на Боже милосердя людини, яку в цей критичний момент сили зла хочуть заломити і відвернути від Бога. Але наша молитва буде також способом виявити вдячність усім, хто допомагає вмираючому довершити цей перехід від дочасного до вічного життя з повним усвідомленням того, що відбувається. Закликаємо до молитов не тільки тих, хто стоїть біля ліжка вмираючих, але всю нашу спільноту, бо йдеться про те, що рано чи пізно в той чи інший спосіб чекає на нас усіх.

Благословення Господнє на Вас!

+ ЛЮБОМИР

Дано у Києві при Патріаршому Соборі
дня 13 вересня 2007 року Божого

 

Молитва на ісход душі

Владико Господи Боже Вседержителю, Отче Господа нашого Ісуса Христа, Ти хочеш, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини, Ти не хочеш смерті грішника, а щоб він навернувся і жив; молимось Тобі і з умилінням звертаємось до Тебе, щоб ти слугу Твого /слугиню Твою/ – ім’я –, що переходить до Тебе, розрішив від усяких узів і від усякої клятви звільнив. Прости усі його /її/ прогрішення, які від молодості до нинішнього дня, в свідомості і несвідомості, ділом і словом вчинив /-ла/ і духовному своєму отцеві ісповідав /-ла/, і які через забуття неісповідані залишив /-ла/. Бо Ти єдиний єси, що розрішуєш зв’язане і направляєш розбите, надія безнадійних, можеш відпускати гріхи усякій людині, що надіється на Тебе. Бо ж, як людина, маючи тіло, таки згрішив /-ла/ він /вона/, але не покинув /-ла/ Тебе істинного Бога і Творця свого. Тому то, о предобрий і всемилостивий Господи, помилувавши ось цього /цю/ судом Твоїм, повели, як чоловіколюбець, душі його /її/ звільнитися в смиренні від тілесних пут, від тіла, від усякого гріховного порока Твоїм милосердям очищеній вийти і прийми її в мирі, і упокій її у вічних Твоїх обителях зі всіма святими, ради святих страстей і животворящої крові, Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа, якими людський рід Він викупив від вічної і ворожої неволі. З Ним же благословен єси з пресвятим і благим, і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас і на віки вічні. Амінь.