Зустріч із Господом в сьогоднішній день

Структура конференцій буде наступна:

Вступна наука

  1. Слово Боже дає нам життя
  1. Як слухати Слово Боже?
  1. Важливість читання і молитви Святим Письмом
  1. Боже Об᾿явлення та його терапевтичний характер
  2. Ісус Христос – лікар душ і тіл
  3. Духовне значення хвороби і Святе Письмо це духовні ліки

 

Цей є рік присвячений Божому Слову, тому під час цих реколекцій будемо мати змогу почерпнути з невичерпного джерела – Святого Письма. Спробуємо подивитись на вже знайомі нам події та особи зі сторони, не про що інформує нас текст, а що Бог через ту чи іншу подію бажає нам сказати.

Ваше священиче служіння звершується як в храмі, так і в іншому особливому місці, де людина в особливий спосіб відчуває свою неміч – в лікарнях та інших медичних закладах, тому в другій частині реколекцій поглянемо, яку відповідь подає нам – священикам медичним капеланам, а також хворим – Біблія.

Важливість і необхідність реколекцій.

Реколекції – про Христа читаємо, що він досить часто віддалявся від людей і йшов на самоту молитись. Отці церкви і багато святих подвижників намагались також у своєму житті наслідувати Господа і йшли молитись на самоту, тобто віддалялись від світу, від його суєти, і це по-духовному називається йти на пустелю. Це робив і Йоан Христитель, і пророки.

Ось приклади деяких дороговказів, які подає Біблія для нас сьогодні: це є пустеля, гора, шлях, вихід. У щоденному житті вони означають звичайні речі, натомість у Біблії отримують особливий наголос.

Пустеля як елемент простору деколи в Біблії це є як символ неблагословення, прокляття, мізерності, хаосу, ворожості. Проте більш поширений образ священної території, обраної та призначеної Богом; перебування тут є способом очищення, шляхом до Обітованої Землі.

Пустеля в біблійному розумінні означає місце самотнє де нікого немає, тобто немає людей, але є один Бог і з ним в спокої та в тиші людина може розмовляти. Пустеля – це є місце зустрічі з Богом, місце поклоніння, в пустелі Бог творить чуда. Саме в пустелі було отримано Закон та укладено Завіт.

Пустеля також являє собою символ випробовування – не лише тілесного, а й духовного: 40 років Ізраїльський народ мандрував пустелею і це було праобразом 40 денного випробовування Ісуса Христа.

Пустеля в есхатологічній перспективі може перетворитися на квітучий сад, як говорить пророк Ісая.

Гора. Для Біблії є також характерним представлення поняття гори як священне місце зустрічі земного із небесним, людини з Богом. Гори були місцями об’явлення, молитви та спілкування з Богом, поклоніння. У Новому Завіті також гора відіграє важливу роль: Нагірна проповідь, подія Преображення, остання молитва Ісуса на Оливній горі показують максимальну наближеність до Бога. Гора Голгофта стала символом вселенської жертви.

Коли людина піднімається на гору, то з гори є значно більше видно все навколо, а також на горі все що є на землі виглядає маленьким і незначним.

Шлях. Святе Письмо багато разів говорить про шлях, про дорогу. На цій дорозі життя перебуває людина, і нею прямує до неба. Біблія завжди робить розділення «правильного» та «хибного» шляху. Правильний шлях – це є «ходіння» з Богом, чесне і праведне життя. Шлях, на якому потрібно прикладати моральні зусилля є вузький і тернистий, а грішне життя – це є широкий шлях, який призводить до загибелі.

Вихід. Вихід – це є також шлях. Основне його завдання – це є випробовування, оновлення, насамперед духовне, початок нового етапу життя. Про необхідність виходу говорить Господь, коли звертається до Авраама, Мойсея. Мета виходу – це прийти до обіцяної землі. Вихід Авраама з Уру Халдейського чи євреїв з Єгипту являють собою прообрази будь-якої сакральної подорожі-паломництва, наприклад до святинь, до святих місць. У Новому Завіті народження Ісуса Христа відбулося у Вифлеємі, хоч Марія перебувала в Назареті. Ця подорож, крім адміністративного обов’язку взяти участь в переписі населення, мала також свій духовний характер, а саме повернення до земель предків. Про цю подію говорили вже пророки і в такий спосіб здійснюється старозавітнє пророцтво.

Христос каже до апостолів відпливіть на глибину і закиньте ваші сіті – означає залиште, все що вас турбує і зосередитись на Бозі, молитві і тоді буде успіх, успіх в духовних реколекціях, успіх в кращому усвідомленні свого покликання та зростання у святості.

Під час духовних реколекцій ми маємо піти на пустелю, піднятися на гору та йти шляхом, який веде до спасіння, до Бога.

Слово Боже дає нам життя

  • Що це є Слово Боже?

У Святому Письмі Нового Завіту виразно читаємо: «Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове» (Рм 10,17). Для того щоб людина, не зважаючи на її вік – чи то дитина, чи вже доросла – повірила у Господа, є необхідно, щоб вона могла почути Слово Боже, яке завжди на неї впливає через благодать Святого Духа.

Євр 1,1-2: «Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина».

Біблійне поняття «слово» (дабар) не відповідає – як це є в грецькому думанні – простому і звичайному абстракційному представленню, що висловлює внутрішній закон речей, але означає активний принцип який реалізує те, що проголошує і через це є невід’ємний від факту, і не тільки значення. Це поняття найкраще відповідає Слову Божому, де Слово Боже, яке Бог говорить, воно стає реальністю. Псалом 33: «Словом Господнім створене небо і подихом уст його – вся  його оздоба… Бо він сказав, і сталось; він повелів, і постало». І хоч Бог є невидимий, Він стає присутній в людській історії і говорить до людей мовою любові як до друзів своїх  (Ів 15,14-15).

Воплочення Христа – це є кульмінантна подія яка представляє повну і остаточну подію об’явлення Слова Божого в історії спасіння. Від події Зіслання Святого Духа Слово Боже є довірене Церкві.

Святе Письмо це є насамперед релігійна книга, в якій є зібраний увесь досвід спілкування Творця з своїм створінням. Через Біблію всемогутній Бог об’являє Себе людству та відкриває для людини відвічні істини, подає сенс життя. Тому у Святому Письмі потрібно шукати не лише відомості історичні, географічні, політичні (як було це колись), але бажати почути, що Господь навчає нас сьогодні, яким має бути наше життя, щоб ми могли сповнити волю Божу.

Велика вартість та достовірність Біблії полягає в тому, що події, які вона описує не відбувались у певній далекій казковій країні, а в конкретному місці та часі. Це є територія давньої Месопотамії, звідки вийшов Авраам; це є земля Палестини, до якої Мойсей вів вибраний народ і де народився сам Господь Ісус та звіщав людям Добру Новину.

Біблія – це є книга, яка описує досвід спілкування Бога з людиною, тому природно містись у собі як просте історичне значення тексту (сіяч сіє пшеницю на полі), так і духовне (ця пшениця – це є Слово Боже, яке сіється в людських душах для їх спасіння), а окрім того ще й містичне (усі події та описи є спрямовані на особу Месії – Ісуса Христа, який через смерть та воскресіння спасає усе людство); вкінці говоримо про достосоване значення (що Господь через Біблію говорить до мене сьогодні – як я приймаю те слово).

Святе Письмо подає не конкретні відповіді на ті чи інші наші запитання, але подає певні парадигми, певні зразки, певні дороговкази. І вже від нас залежить, яку дорогу життя ми виберемо, і які наслідки з цього буде. Біблія говорить завжди про 2 дороги життя. У випадку Каїна і Авеля, а далі Ламеха, Давида показує, що гріх ніколи не ходить сам, а через гріх чимраз тим більше людей стають жертвами цього зла. Власне, згідно Біблії, це є хибна дорога життя, яку не потрібно вибирати, і Слово Боже усіх людей перестерігає, коли вони забажають вибирати дорогу зла.

У Біблії є подані Слово Боже разом із словом людським, тому не завжди є просто чітко відрізнити одне від другого; встановити чітку різницю між правдою, яку Бог об’являє і людськими звичаями, людською культурою, які з часом зазнавали змін. Це є випадок жінок, які мають бути з покритою головою, обряди щодо шлюбу, святкування євхаристії в контексті єврейської трапези з кількома чашами і т.д. Равини навчають, що Слово Боже міститься в Святому Письмі, як вогонь у ковадлі. Тільки якщо бити по ньому, воно дасть іскри. Але ковадло – це не вогонь. Християнське передання стверджує, що Слово, тобто сам Бог, міститься в Писаннях, але Писання не може пояснити чи охопити Слово. Слово набагато більше від усього, що міститься у Святому Письмі, і тому Святий Дух має пояснити те, що Святому Письмі говориться про Сина, про Отця…

Віруючий читає Біблію, як свідчення Божого Слова. Він слухає це слово, як звернення до себе, оскільки воно є нормативне та непорушне. В такому горизонті читання віруючого Біблії є еклезіальне слухання слова Божого. Хоча заклик, який походить від Слова є завжди особистий, місце в якому воно знову звучить є Церква, тобто спільнота. Насправді Біблія зародилася, як осідання Божого слова, що супроводжувало свій народ, отже воно є довірене тому самому народові та дароване кожному віруючому скільки він вірно його приймає. Конкретне місце церковного читання Біблії є зібрання на літургії, куди народ Божий є запрошений силою Духа та Слова. Під час Літургії вірні приступають до однієї трапези, де Слово Боже і Таїнство становлять одність.

Дуже промовистим є літургічний чин, який висловлює нашу віру, Божественної Літургії, молебня, водосвяття, уділення Святої Тайни Оливопомазання, і ми ставимо на тетраподі чи столі Святе Євангеліє – знак присутності самого Христа між нами, Який є вчителем і Він нас навчає. Зрештою, священик під час Божественної Літургії не творить Євангелії, але він озвучує своїм голосом слова самого Христа, тому це є Слово Боже і сам Христос через уста благовісника до нас промовляє.