Важливість читання і молитви Святим Письмом

Апостол Павло, пишучи листа до Тимотея так промовляє до нього: 2Тим 3,15-17: «і вже змалку знаєш Святе Письмо, яке вірою у Христа Ісуса може тобі дати мудрість на спасіння. Все Писання – натхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий»

Сьогодні потрібно говорити про те, щоб духовні особи могли знайти час, не тільки для літургічного, але для особистого читання Божого Слова. Багато обов’язків, різні душпастирські ініціативи, зустрічі – це все добре, однак через читання Божого Слова відбувається прямий контакт з Богом, спілкування з Ним і це є молитва. Святим Письмом можна молитися. Воно нас провадить до віри, зміцнює нашу віру, відкриває перед нами Тайни Божі, через Писання сам Бог промовляє до нас, бо читаємо Євр 13,8: «Ісус Христос учора й сьогодні той самий навіки»

(Іван Золотоустий, Гомілія 35, на Бут 14,1-2): «Великим добром є читання божественного Писання. Воно робить мудрою душу; воно переносить розум на небо; вчить людину бути вдячною Богові; не дозволяє прив’язуватися до чогось земного; заставляє наш ум безнастанно перебувати на небесах; спонукає нас завжди діяти в надії на нагороду від Господа, і стреміти з великою ревністю до подвигів чесноти».

У Старому Завіті при особливих подіях в історії Ізраїльського народу завжди чуємо: Шема Ісраель Слухай Ізраїлю. Ці слова означають, що народ божий має це не тільки почути Слово свого Творця, але й почувши, має те втілити в життя, те слово є нормативне, те слово є для них законом. Приклад: Втор 9,1: «Слухай, Ізраїлю, оце сьогодні маєш перейти через Йордан, щоб іти підбити народи, більші й сильніші за тебе…»

Учень питає св. Антонія: «Скажи мені, Отче, як можу спастися?». А він: «Чи не читаєш св. Євангелія? Якщо читаєш Святе Євангеліє, то цього достатньо». Іншим разом, коли його запитали: «Що мені робити, щоб Богові подобатися?», він відповідає: «Завжди і всюди май Бога перед очима, і все, що робиш, старайся засвідчити Святим Письмом».

(Іван Золотоустий, Гомілія 3, на Бут 1,1-15): «Читання Святого Письма подібне до скарбниці. Як той, хто зі скарбниці бере навіть малу частину, набуває для себе велике багатство, так і в Святому Письмі навіть у короткому реченні можна знайти велику духовну силу й невимовне багатство думок. Слово Боже подібне не тільки до скарбниці, але й до джерела, що видає невичерпні потоки води». У духовному житті християни мають добру практику кожного дня брати на роздум якийсь один вислів чи речення з Святого Письма і над ним роздумувати, ним молитись, через нього прикликати ім’я Господнє та ним зустрічати різні події життя. Наприклад: «Господь моє спасіння», «Будьте милосердні, як і Отець ваш небесний милосердний», «Ми сильні мусимо нести немочі безсилих…»

Ми маємо молитви укладені церковною традицією і прийняті Церквою, а також є спосіб особистої молитви, тобто розмова з Господом як з приятелем. Власне Святе Письмо дуже добре допомагає, щоб наша приватна молитва була доброю та успішною. Зокрема у Псалмах можемо віднайти себе у різних ситуаціях нашого життя: як у радості, щасті, перемозі так і в терпінні, пониженні, випробовуваннях, хворобах. Псалмопівець, не зважаючи в якій би ситуації свого життя не був, він звертається до Господа і бажає перебувати у постійному зв’язку своїм Творцем – ось умова, щоб радіти, бути щасливим і дякувати за дар життя.

(Андрей Шептицький, Послання до духовенства про Молитвослов і Святе Письмо, 1936): «Щоб добре молитися, треба безнастанно читати Святе Письмо»

Св. Єронім (IV ст.) говорив про те, що «незнання Святого Письма є незнанням самого Христа». На сьогоднішній день християнам, а зокрема нам семінаристам, священикам є необхідно більш поглибленіше вивчати Святе Письмо, розуміти його, читати щодня та молитись за його допомогою.

  • Щоб зрозуміти Боже Слово є необхідне відповідне приготування

Перебуваючи в Духовній Семінарії ми мали можливість вивчати Святе Писання на науковому рівні, пізнавати глибини біблійних правд, заглиблюватись в деталі історії спасіння. І тому Боже Слово сприйняте через призму наукового дослідження, допомагає нам краще його пережити, коли ми читаємо його вже як люди віруючі.

Під час читання Божого Слова для нас оживають біблійні події, ми, немов би входимо в Святу Землю і ми тут бачимо перед собою Єрусалим, а он там велику гору, Сіон, на якій стоїть храм, а ось з іншого боку знаходиться Оливна гора, тут Ісус молився, а якщо спуститись кілька кілометрів вниз, то там ми бачимо місто Вифлеєм, тут народився наш Господь, а пастухи, які були в полі поспішали, щоб побачити знак Божий – дитя, яке лежить в яслах. А коли йти і підніматись вгору по Святій Землі, то ми приходимо в місто Назарет, саме тут виростав Ісус і показав нам приклад служіння в покорі та любові, сумлінно виконуючи свої щоденні прості обов’язки. Йосиф Сліпий мав добру ідею, щоб семінаристи після завершення семінарії усе те, що вивчили, могли на власні очі побачити.

Коли ми читаємо Боже Слово, то ми не лише бачимо певні знаки, які складаємо у слова та творимо речення, але через ці тексти написані конкретною людиною зустрічаємось безпосередньо наприклад з пророком Ісаєю, євангелистом Іваном, апостолом Павлом і слухаємо їх. Вони нам розповідають про Господа, що він робив, чого навчав, що каже нам сьогодні. Кожна людина під одним і тим самим небом у будь-яку епоху думає в той самий спосіб. Міняються лише слова, що відрізняються в багатстві мов. Тому сьогодні є реально і можливо почути і зрозуміти їх.

Однак доступ до розуміння Святого Письма не є такий простий, як це може виглядати на перший погляд. Щоб зрозуміти Боже Слово є необхідне належне приготування, власне, це було завданням для равинів, які спочатку самі вивчали, а потім читали та пояснювали Закон Божий для ізраїльського народу, а в Новому Завіті священики мають за завдання навчати людей спаситель них правд християнської віри. Христос посилаючи апостолів на місію каже: «Ідіть навчайте всі народи, хрестячи їх…» (Мт 28,19-20).

Перші християни, які отримували в руки поодинокі книги Святого Письма краще розуміли їх зміст, ніж ми сьогодні, бо ці книги були написані живою мовою, яку читачі знали з усіма її притаманностями. Тогочасним читачам були знані також обставини місць, часу, приватного та публічного життя, духовних настроїв та інтересів, які відображаються в книгах Святого Письма. Сьогодні нас віддаляють від тих часів тисячоліття. Святі книги є для нас давніми як за своєю формою так і змістом. Цілком природно вони містять багато таких таємниць, яких нам сьогодні є важко пояснити. Неясності мови, способи думання та мовлення, тайни зовнішнього життя біблійних часів роблять нам Святе Письмо досить непростою книгою до зрозуміння. Крім того в Святому Письмі знаходяться найвищі тайни віри, закони, які часто змінювались, пророцтва представлені властивим їм неясним способом, а також події та речі, що з ніяких інших джерел на мають для себе пояснення.

Чому ці феномени зустрічаються? Тому що Божу дійсність є неможливо передати простою людською мовою, тому й біблійні священнописці застосовують різні мовні засоби: метафори, порівняння, поезію, символічні описи…

Сам Ісус Христос пояснював апостолам Святе Письмо Старого Завіту і щойно тоді вони розуміли його: «І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього» (Лк 24,25-27); у книзі Діянь читаємо: «Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: “Чи розумієш, що читаєш?” А він відповів: “Та як можу, коли ніхто мене не наставить?”» (Ді 8,29-32). Св. Петро виразно говорить про листи апостола Павла: «…як і любий наш брат Павло, за даною йому мудрістю, писав вам, що, зрештою, в усіх листах він робить, коли про це говорить. В них є дещо трудне до зрозуміння…» (2Пт 3,15-16).

Святі Отці багато говорять про трудність зрозуміння Святого Письма, називаючи його «запечатаною книгою», «замкненим змістом», «глибокою криницею», «безкраїм морем», «захованим у землі скарбом», «стравою, яку треба погризти». Наприклад св. Августин признається, «що у Святому Письмі більше не розуміє, як розуміє». Св. Єронім порівнює вивчення Святого Письма до світських занять: інтелектуальних (вчених, музикантів, лікарів) та фізичних (рільників, ремісників). Далі він говорить, «що подібно, як всі ті заняття не можна виконувати без попередньої науки, так і в Святому Письмі не можна поступати без когось, що йде попереду і показує стежку».

Історичні факти є найяскравішим підтвердженням необхідності біблійного приготування та навчання. Історія Церкви показує цілий ряд заблуджень у вірі (єресей), які взяли свій початок з помилкового пояснення Святого Письма.

Тому для того щоб наблизитись до пізнання Божого Слова і його зрозуміти та ним жити є необхідне відповідне приготування: душі та тіла, покаяння, смирення, віри, духовного настрою, інтелектуального пізнання. Читати Боже Слово слід без упередження, а з відкритістю, бажанням почути те, що говорить Господь і те, що хоче промовити до мене. Слово Боже є живе і діюче. Господь каже «не лишу вас сиротами». Лише після зіслання Святого Духа, спільнота апостолів, вже як Церква починає діяти в силі Духа. Той самий Дух, який оживляє життя Церкви, просвічує і нас сьогодні.

Щодо ревності у дослідженні Божого Слова і його читання прикладом нам можуть бути наші брати, які перебувають у різних сектах. Вони є надзвичайно ревні у цьому відношенні і нам потрібно тієї ревності вчитися в них.

Святе Письмо не лише розповідає про величні події, які Бог довершив в історії спасіння, але воно є і стає духовною поживою для кожної віручої людини: формує нашу віру та дає натхнення до зростання в духовному житті.