Реколекції для медичних працівників в монастирі сестер ЧСВВ, що в селі Береги

0
21

Відбулись реколекції для медичних працівників в монастирі сестер ЧСВВ, що в селі Береги під керівництвом голови комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я сестри Севастьяни Карвацької , за участю о. Павла Долішнього ЧСВВ.

«Коли день у день береш на себе всі ті “болі і печалі”, з якими звертаються пацієнти, то в певний момент цей тягар грозить розчавити тебе. На внутрішнє відновлення цей шалений світ, з усіма його вимогами , не дає часу. Береги – острів в океані буденності, галасу і проблем, куди я залюбки втікаю, як тільки випадає нагода. Тут занурюєшся в тишину, як у хвилі, милуєшся невеликим затишним будиночком монастиря, схожим на рукавичку серед лісу, як в однойменній, всім відомій казці. Тут можна досхочу споглядати небо і зорі, слухати ледь чутний шепіт дерев, скрип снігу під ногами. Тут можна бути собою! Ці пагорби довкола, ліс, молитовний спів сестер-монахинь надійно захищають від світу. Не те, щоб мені аж так не подобався світ довкола, просто ці неймовірні швидкості спустошують душу. Інформація накриває лавиною, як тільки відкриваєш очі. В Берегах перше, що бачать очі зранку – глибина неба, стрункі берізки, паморозь на торішній траві, як вдома, без зусиль і напруги відпускаю все і тішусь як дитина можливістю бути “тут і зараз”. Пробую на “смак” звуки і запахи, вдихаю ранішню прохолоду і відкриваю серце молитві. Щоб я робила без цих реколекцій, де шукала свою оазу, не знаю і не хочу знати! Не знаю також ,чи сестра Севастьяна, попри всі організаторські клопоти, до яких вона підходить надзвичайно відповідально, підозрює скільки світла та любові містить ота її місія для всіх нас. Сьогодні для мене, і не одної мене, стала подія під назвою Адорація Найсвятіших Тайн. Я зустрічала в текстах слово “адорація”. Тільки зовсім не уявляла як це буде в контексті Найсвятіших Тайн. В монастирській капличці тишина тьмяно мерехтять лампадки, різдвяна ялинка світиться гірляндами і так глибоко, та проникливо звучить голос о. Павла: “Ісусе, я тут, у твоїх стіп…Я знаю ти поруч…”. На очі навертаються сльози, ніжні звуки мелодії торкають серце. Так, в такі моменти слова “Господи, почуй мене” – сповнені віри, як ніколи! І Він чує і бачить твоє серце зранене та закам’яніле, яке так прагне Його любові. Це треба пережити, бо слова лиш бліда тінь цього містичного дійства…
Мелодійні голоси сестер-монахинь будять мене зранку. Біжу на утреню. Я в зачудуванні, що живу поряд. Церква на відстані витягненої руки. І вдень, і вночі можна в абсолютній тиші говорити з Богом про все наболіле та радісне, щасливе і не дуже. Дивне відчуття…Збережу собі на пам’ять, як теплу історію. Точніше, як одну з теплих історій. Бо під час реколекцій вони приходять, наприклад, з вертепом хору “Берегиня” під керівництвом сестри Вероніка, чи гуртом “Коралі”, що древніми автентичними колядками розпочав для нас “Прощання з колядою”. Запам’яталось все. І чудове дійство вертепу, дзвінкі, чисті голоси дітей, кумедні маленькі ангелики, над головами котрих так зворушливо тремтіли “срібні” німбики. Округлі рожеві щічки, великі тернини-оченяти дивляться серйозно, з розумінням важливості новини, яку приносять. І так щиро позіхає “ангелик”, бо можливо не виспався, приходилось в багатьох місцях звіщати чудо Різдва. І гучні звуки трембіти “Коралів”, які лякають монастирську тишу, старовинні віншування, коляди з Бойківщини, Луганщини, Гуцульщини. Ми ще довго не розходимось за спільним столом, колядуємо і просто спілкуємось, бо завтра нас чекає повернення до власних домівок, буденних клопотів, роботи. Тому хочеться набутись, назбирати тих вражень і щось змінити у своєму житті, по своєму звістити радість і велич Різдва» – поділилась доктор Оксана Ніконова.

Величезне всім спасибі!!!
24-26.01.2020 рік.

Поширити

Напишіть відгук