Послання папи Франциска з нагоди проведення ХХХ Міжнародного Дня Недужого

0
245
Милосердя у центрі уваги Послання Папи на 30-й Всесвітній день хворого

«Будьте милосердні, як милосердний Отець ваш Небесний» (Лк. 6, 36)

Наблизитись до страждаючого, простуючи з любов’ю

Дорогі брати і сестри,

Тридцять років тому святий Іван Павло ІІ встановив практику святкування Міжнародного Дня Недужого з метою привернути увагу Божого Люду, а також і католицьких медичних установ та всього громадянського суспільства на потребу недужих та всіх тих, котрі є задіяні в сфері опіки над ними.

Ми вдячні Господеві за той шлях, що його м пройшли за ці роки у всіх партикулярних Церквах цілого світу. Було довершено багатьох поступів уперед, однак поважний шмат дороги лежить іще перед нами, щоби могти із певністю забезпечити всім недужим, в тому числі і тим, які перебувають у місцях і умовах максимального зубожіння та відкинення, всю необхідну їм медичну допомогу та належну духовну підтримку і супровід, щоби вони могли пережити час їхньої хвороби у єдності з Розп’ятим і Воскреслим Христом.

Святкування тридцятого Міжнародного Дня Хворого, основні торжества якого, з огляду на стан пандемії, таки не зможуть відбутися, як попередньо заплановано, у перуанському місті Арекіпа, а пройде у ватиканській базиліці святого Петра, могло би допомогти нам зростати в бажанні стати ближчими і більш дієвими у допомозі недужим та членам їхніх родин.

1. Милосердні, як Отець

Тема, що її було обрано провідною для цього вже втридцяте святкованого Дня, «Будьте милосердні, як милосердний Отець ваш Небесний» (Лк. 6, 36), закликає нас повернутися обличчям до Бога, «багатого милосердям» (Еф. 2, 4), Котрий завжди споглядає на Своїх дітей очима, сповненими батьківської любові, навіть тоді, коли вони віддаляються від Нього. Бо й справді, Милосердя є винятково найвищим Йменням Бога, Який появляє Свою природу не спорадично чи принагідно-випадково, а в якості тієї потуги, що є присутньою у всьому, що тільки Він чинить. І ця потуга є абсолютною всесилою і ніжною лагідністю водночас. Саме тому ми з подивом і вдячністю можемо говорити, що милосердя Бога поєднує в собі вимір справжнього батьківства і справжнього материнства (пор. Іс. 49, 15), оскільки Він дбає про нас, як сильний отець і найніжніша мати, з незмінним бажанням дарувати нам нове життя у Святому Дусі.

2. Ісус – милосердя Отця

Найпромовистішим і найпереконливішим Свідком милосердя Отця по відношенню до недужих є Його Єдинородний Син. Скільки разів Євангелія оповідають нам про зустрічі Ісуса з особами, страждаючими на різнорідні недуги! «Він проходив Галилеєю, навчаючи по їхніх синагогах, проповідуючи благовість Царства та вигоюючи всяку недугу і всяку хворобу в народі» (Мт. 4, 23). Можемо запитати самі себе: а навіщо вона, оця особлива увага Ісуса по відношенню до хворих, так що з часом вона стала чи не визначальним середником місії апостолів, посланих Вчителем для проповіді Євангелія та зцілення недужих? (пор. Лк. 9, 2)

Один визначний мислитель ХХ століття підказує нам відповідь: «Страждання спричинюють цілковите відокремлення, і саме з цього цілковитого відчуження народжується звертання до іншого, клич до іншого». Коли хтось у власному тілі досвідчує його тлінність і плотськи страждає у власній недузі, то також і його серце стає неначе б обважнілим, зростає страх, помножуються запитання, а потреба відповіді про зміст усього того, що відбувається з ним і довкола, стає дедалі гострішою і нагальнішою. Як тут не згадати тих численних недужих, котрі в часі тривання теперішньої пандемії, були вимушені жити в самотності в стінах палати інтенсивної терапії навіть в останню хвилину їхнього земного існування, – так забезпечені опікою великодушних медичних працівників, однак вимушено віддалені від тих найтепліших почуттів, що їх могли би явно висловити погляд і дотик найважливіших у їхньому житті осіб? Звідси походять важливість і необхідність можливості віднайти поруч себе тих справжніх свідків Божої любові, котрі, на взір Ісуса, цього справжнього Вітцівського милосердя, могли би пролляти на рани недужих оливу розради і втіхи та вино сподівання й надії.

3. Діткнутися страждаючої плоті Христа

Заклик Ісуса бути милосердними, як Отець, набирає особливого значення у стосунку до медичних працівників, до числа яких зараховую лікарів, молодший медичний персонал, працівників різноманітних лабораторій та всіх, хто має відношення до сфери надання різнорідних медичних послуг недужим, як також і всіх волонтерів, котрі дарують свій вільний час потребам всіх, хто страждає.

Дорогі медичні працівники, ваше служіння і буття поруч із недужими, якщо ви виконуєте його з любов’ю і професіоналізмом, виходить далеко за межі вашої професії і стає справжнім посланництвом. Ваші руки, котрі доторкаються страждаючої плоті Христа, можуть стати виразом милосердних рук Отця. Тож будьте свідомі високої гідності вашої професії , враз із тією великою відповідальністю, котра теж є нерозривно пов’язана із нею.

Благословимо Господа за той поступ, що його звершила медична наука, головно в останніх часах: нові технології дозволили нам швидко визначити правильні напрямні у справі успішного лікування недужих; пошук нових шляхів і можливостей і надалі вносить свій дорогоцінний внесок у справу подолання стародавніх та новітніх патологій; реабілітаційна медицина поважно розширила і поглибила обсяг своїх знань і компетенцій. Все це, однак, ніколи не може бути причиною полишення і забуття індивідуальних потреб кожного окремого недужого, враз із його особистою гідністю та його особистими слабкостями. Недужий завжди є важливішим від самої недуги, а тому кожний лікувальний підхід та середник не може не враховувати потреб і побажань пацієнта, особливостей його особистої історії, його тривог і переживань. Навіть тоді, коли про тілесне одужання не можемо і говорити, завжди є місце для душевного зцілення, завжди є місце для розради, завжди є можливим дати недужому відчути власну близькість, основним інтересом якої є не стільки патологія чи хвороба, але сама людська особа. Саме тому закликаю вас, щоби формативні курси вишколу працівників медичної сфери були спроможними відкритися на потребу слухання та дійсність налагодження міжособистісних взаємовідносин із пацієнтом.

4. Місця опіки, доми милосердя

Проведення Світового Дня Недужого є прекрасною нагодою для того, щоби звернути нашу увагу на місця надання медичних послуг. Почуття милосердя по відношенню до недужих, в процесі історичного розвитку, спричинило виникнення, в середовищі світової християнської спільноти, незчисленної кількості «притулків милосердного самарянина», в стінах яких знаходили прихисток і медичну допомогу недужі на різноманітні хвороби, а в особливий спосіб ті, які не знаходили належної відповіді на свої потреби віднайдення тілесного здоров’я з огляду на власну убогість або на відчуженість до них з боку решти громадянського суспільства, чи навіть через трудність у лікуванні тих чи інших особливих недуг. Нерідко в такій ситуації опинялися діти, старики та найбільш упосліджені особи. Наслідуючи Батьківське милосердя, численні місіонери супроводжували проповідь Євангелія побудовою шпиталів і лікарень, амбулаторій та різнорідних домів медичного догляду за недужими. Такий чин є справді прецінним служінням, через яке християнська любов і милосердя уподібнилося до любові і милосердя Христа, засвідченого Його Учнями, і це служіння ще більше зміцнило силу такого свідчення. В цьому контексті, мені на гадку приходять народи, що населяють найбільш убогі місцини нашої планети, де іноді приходиться долати величезні дистанції в пошуку місця, в якому – бодай у найпримітивніший і найобмеженіший у відповідних ресурсах спосіб – можна би було сподіватися знайти лік власній недузі чи зменшити власні тілесні болі. Тут перед нами лежить ще дуже довгий шлях, що його слід буде подолати, адже правдою є те, що в окремих країнах належне лікування вважається справжньою розкішшю, дозволити яку собі можуть хіба тільки обрані, найбагатші. Як приклад, нам може служити ситуація бідніших економічно країн, котрі не мають змоги придбати для своїх громадян достатньої кількості вакцини проти вірусу ковід-19 та в яких ще з більшою силою відчувається гостра нестача середників для лікування навіть тих недуг, котрі можуть бути легко подолані з використанням найпростіших медикаментозних терапевтичних засобів.

В цьому контексті, хотів би ще раз наголосити на важливості функціонування католицьких медичних інституцій: вони є справжнім дорогоцінним скарбом, що його слід всіляко зберігати і примножувати, адже їхня присутність в історії Церкви є визначальною в підкресленні її служіння найгострішим потребам найбільш упосліджених осіб у найнесприятливіших умовах їхнього існування. Скільки засновників чернечих інститутів виявили себе здатними почути крик братів і сестер, котрі потерпали через відсутність належної медичної опіки і отримали велику благодать зцілення в результаті їхнього служіння! Подібно й сьогодні, навіть в більш розвинених економічно країнах, присутність таких інституцій є справжнім благословенням, адже вони завжди можуть запропонувати, наряду із всіми необхідними для привернення тілесного здоров’я засобами і середниками, також і те милосердя й любов, в силу яких недужий і всі члени його родини стають в центрі їх усебічної уваги. В часах поширення культури знецінення справжніх вартостей і морального упадку, коли життя не завжди бачиться гідним для того, щоби прийняти його і справді його прожити, ці структури, як справжні доми милосердя, можуть стати прикладами того, як слід дбайливо шанувати і всіляко підтримувати кожне людське існування навіть тоді, коли йдеться про найслабшу особу, від найпершої і до останньої миті її природного життя.

5. Милосердя в душпастирстві: присутність та близькість

Впродовж цих останніх тридцяти років, все більшого визнання необхідності власного служіння отримало і душпастирство у ділянці охорони здоров’я. І якщо найгіршим видом дискримінації, що його зазнають убогі – а недужі є бідними на здоров’я – є брак духовної опіки і духовного проводу, то ми аж ніяк не можемо полишити недужих без того, щоби не запропонувати їм Божу до них близькість, Боже благословення, Боже Слово, служіння Таїнств та спільне із ними простування шляхом росту та визрівання у вірі. Відтак, бажаю пригадати, що бути близькими до потреб недужих та дбати про духовну опіку над ними не є завданням тільки і виключно окремих, спеціально призначених для цього служителів, адже заклик відвідувати недужих Христос адресував усім Своїм учням. І скільки недужих, скільки осіб старечого віку живуть у своїй помешканнях у цілковитій самотності, очікуючи, щоби хтось їх відвідав! Служіння втіхи і розради є завданням кожної охрещеної особи, яка має пам’ятати слова Христа: «Я хворим був – і ви провідали Мене» (Мт. 25. 36).

Дорогі брати і сестри, заступництву Марії, Спасінню і Уздоровленню недужих, доручаю всіх хворих та членів їхніх родин. В єдності з Христом, Який несе на Собі болісті усього світу, нехай вони віднайдуть сенс свого життя, розраду і надію, що не переходить.

Молюся за всіх медичних працівників, щоби вони, багаті милосердям і любов’ю, дарували всім своїм пацієнтам, враз із належною медичною опікою, також і свою особистісну участь і близькість.

Сердечно уділяю всім Апостольське благословення.

Папа Франциск

Рим, св. Івана Латеранського,

10 грудня 2021 року Божого, пам’ять Матері Божої Лоретанської

Поділитися

Leave a Reply