Поради медичним працівникам паліативному пацієнту

Для розуміння специфіки, філософії, паліативної допомоги медичний персонал, повинен знати ці заповіді, а також деонтологічні принципи стосунків: “медперсонал – пацієнт”, “персонал – пацієнт – родичі”, “персонал – волонтери”, які базуються на таких основних принципах:

  • пацієнт – головна фігура!
  • сприймайте життя як найбільшу цінність
  • поважайте гідність кожного пацієнта і кожного працівника
  • родичі пацієнта – твої помічники, але і вони потребують твоєї допомоги
  • в хоспіс приходять не помирати, а жити до кінця повноцінно
  • допускайте невідворотність смерті
  • раціонально використайте всі можливі ресурси
  • не ігноруйте можливість одужання
  • фаталізм, безпомічність погіршує перебіг і прогноз
  • позитивне мислення продовжує тривалість життя так і покращує його якість
  • надія – це очікування трохи більше, ніж нічого в досягненні цілі
  • ніколи не зарано роботи добро
  • звести до мінімуму можливості нашкодити
  • якщо чекати покращення економіки і моралі суспільства, можна так і не розпочати добру справу; суспільна мораль починається від кожного з нас.

Завданням людей, які супроводжують паліативного пацієнта, допомогти наповнити змістом цей складний період його життя, знайти   ресурси для його підтримки. Для когось такою основною опорою може бути віра, для інших – сім’я, ще для когось – робота, хтось виконає своє останнє давнє бажання, чи напише листа ненародженому внуку, чи допише свою музику…

   Ми маємо бути поряд. «Бути поряд» в паліативній допомозі означає, в тому числі, нашу увагу до деталей. Увага до деталей поведінки, до окремих слів під час спілкування, до інтонації дозволить знайти, який саме ресурс допоможе нашому пацієнту жити з хворобою, ефективно справлятися з безпомічністю, страхом смерті і невідомістю. Знаючи, що захворювання прогресує і вилікування неможливе, людина, яка має опору, використовує час не на боротьбу зі страхами, не на спроби відійти від реальності чи знайти «вихід» (звертання до магів, екстрасенсів, суїцид), але завершує свої справи і, як не парадоксально це для когось звучить, готується до смерті.

Порядок співпраці з пацієнтом

Важливо! Навіть окремі найменші незначні деталі, які Вам здаються дрібницями, для пацієнта хоспісу можуть мати велике або особливе значення.

  • Створіть невимушену обстановку. Розслабтесь і посміхніться. Не поспішайте. Якщо пацієнт відчує, що ви напружені чи поспішаєте, він замкнеться в собі.
  • Починайте помалу. Поділіть завдання на маленькі частини. Концентруйте увагу пацієнта на одному завданні, по черзі.
  • Починайте з легких кроків. Впевненість зростає з успіхом. Якщо можливо, то почніть з тих кроків, які пацієнт легко зможе виконати.
  • Спостерігайте та слухайте. Люди не завжди кажуть, що вони чогось не розуміють. Або навпаки, можуть сказати, що розуміють, насправді не розуміючи. Спостерігайте за мовою тіла та уважно слухайте. Звертайте увагу на тривожні знаки, якщо такі будуть.
  • Говоріть стверджувальними реченнями. Стверджувальні речення легше сприймаються, ніж заперечні. Наприклад, ефективніше сказати “зігніть руку” ніж “не розпрямляйте руку”.
  • Дозвольте пацієнту самому задати темп. Будьте спокійні. Не підганяйте людину. Давайте час на відпочинок.
  • Підтримуйте і підбадьорюйте пацієнта. Позитивні коментарі допомагають людині відчути свій успіх і надихають продовжувати далі. Важливо відзначати досягнення пацієнта. Невеликі досягнення також заслуговують на визнання і похвалу.
  • Дайте час попрактикуватись. Практика дозволить людині запам”ятати рухи.

МОРАЛЬНІ КРИТЕРІЇ, ЯКІ ДАЮТЬ ПРАВО ПРАЦЮВАТИ З НЕВИЛІКОВНО ХВОРИМИ ЛЮДЬМИ:

  • Духовність і моральність
  • Милосердя і співчуття
  • Тактовність
  • Чуйність і доброта
  • Висока ступінь вміння відкликатися на чужий біль
  • Справедливість і відкритість
  • Чесність і добросовісність
  • Високі комунікативні здібності
  • Культура спілкування
  • Вміння виходити з конфліктних ситуацій
  • Присутнє почуття гумору