Міжнародний день онкохворої дитини

0
6

Серед величезної кількості різноманітних просторів нашого життя є один, дійсність якого чимось нагадує вічність: його час є не просто відносним – для всіх перебуваючих у цій реальності він неначе зупинився, а інтенсивна участь у єдиному спільному переживанні витворює в свідомості всіх співіснуючих у ній відчуття якогось справді неземного спокою…

Парадоксально, але йдеться про ті відділки наших лікарень, в яких іноді зовсім неусвідомлено, з огляду на свій зовсім юний вік, верстають довгі дні і ночі приписаної їм і незносимої для багатьох дорослих терапії страждаючі на онкозахворювання діти.

Питання «чому?», «за що?» і для «чого?», котрі нерідко в буквальному сенсі цього слова розривають досвідчені важкими життєвими випробуваннями розчулені серця їхніх батьків, родичів, лікарів, медсестер, відходять для цих маленьких пацієнтів далеко на задній план, поступаючись місцем насправді природному для кожного з нас, бо отриманому даром від Бога, бажанню і, щонайважливіше, вмінню ЖИТИ.

Серед безнадії, зродженої страхом нашого «дорослого» знання про немилосердну жорстокість цієї підступної недуги, у день 15 лютого – Міжнародний день онкохворої дитини – згадаймо, що у нашому літургійному календарі цей день є також днем одного з дванадцяти найбільших свят церковного року, днем згадки події Стрітення: днем принесення Ісуса-Дитини в Божий храм, перед Обличчя Отця.

Тому, прохаючи в Бога допомоги для нашого невірства (Мр. 9, 24), даймо також і кожній такій дитині можливість «бути приведеною», «прийти» до Ісуса (Мт. 19, 14) через нашу ревну молитву і щире бажання її оздоровлення в Бозі.

Нехай дорога кожного з цих «малих» (Мт. 18, 6) до обітуванного їм Небесного Царства пролягає через ще многі і благі літа здорового, повносилого і щасного життя на цій землі!

Прохання до виголошення на сугубій єктенії в часі служіння Божественної Літургії:

«Ще молимося, щоби Господь Бог споглянув милостивим Своїм оком на всіх дітей, що по цілім світі потерпають від тяжкої ракової недуги, щоби стрепенувся Він серцем Своїм і зворушився в утробі Своїй – і віднайшов в них дар втіхи і терпеливості для самих страждаючих, дар уповання і віри для їхніх батьків, дар служити їхнім потребам і зцілювати їхні рани для їх лікарів, – щоби, повносилими вставши з хвороби своєї, вони разом з усіма нами могли прославляти Його святе Ім’я. Так молимося Тобі, Господи: вислухай і милостиво помилуй!»

Поділитися

Leave a Reply