Хвороба у родинi

0
7

Хвороба і терпіння завжди належали до числа найважчих випробувань у людському житті, оскільки в той чи інший спосіб супроводжують людину через усе земне життя. Страждання немовби стає невід’ємною складовою земного існування людини. Хвороба, терпіння (фізичне і моральне) певним чином торкаються кожної людини. Переживаючи такий стан, людина пізнає своє безсилля і свою обмеженість. Будь-яка хвороба може привести до смерті, спричинитися до тривоги, до замкненості, а часом навіть до розпуки та бунту проти Бога і ближніх. Однак людина – це істота соціальна, і тому страждання та хвороба одного члена родини змушує інших членів сім’ї допомогти тому, хто хворіє.

У кожній родині клопоти, пов’язані зі здоров’ям, є хрестом, не раз дуже важким, незрозумілим для деяких членів сім’ї, особливо коли людина хвора протягом багатьох років. Ще гірше, коли це хвора дитина. Буває, що інколи хвороба з’являється несподівано, а тому спричиняє кризу в родині. Та позитивна настанова може мобілізувати родину, щоб допомогти рідній людині у складній ситуації, пов’язаній з хворобою.

Християнська сім’я не може залишитися байдужою у такій драматичній ситуації, найпершим обов’язком має бути допомога потребуючому, оскільки це член родини.

 Для християнської спільноти настає найтяжчий момент – час випробувань. Інколи виникає підступна спокуса відмовитися від своїх обов’язків щодо хворого. Одна з причин, яка може до цього привести, – це та, що людина сподівається лише на власні сили та не довіряє Божому провидінню. Пророк Єремія дає вагому підказку, щоб не впасти під тягарем страждання, його потрібно покірно нести та просити Господа Бога допомоги. Ось як говорить Господь: «Проклятий той муж, що надію кладе на людину і робить раменом своїм слабу плоть, а від Господа серце його відступає! І він буде як голий той кущ у степу, і не побачить, щоб добре прийшло, і він пробуватиме в краї сухому в пустелі, у краї солоному та незаселеному. Благословенний той муж, що покладається на Господа, що Господь – то надія його!І він буде як дерево те, над водою посаджене, що над потоком пускає коріння своє, і не боїться, як прийде спекота. А його листя зелене, і в році посухи не буде журитися, і не перестане приносити плоду!» (Єр. 17.5-8).

Беручи приклад з доброго самарянина, потрібно схилитися над особами, які важко терплять, і запропонувати їм свою підтримку та розуміння. Коли в такий спосіб приймаємо і розділяємо страждання, це стає вагомою підтримкою для страждаючого члена родини, створює атмосферу спокою та надії, де особа відчуває навколо себе велику любов і не замикається в собі, перебуваючи наодинці зі своєю недугою.

Для того, щоб допомогти хворому члену родини, потрібно показати йому, що він не сам, вселити віру у його серце. Турбуючись про стан здоров’я, співпереживаючи, намагаючись допомогти, ми показуємо людині, що вона є важлива та цінна для своєї сім’ї. Вони усі разом несуть важкий хрест хвороби, котра постійно спонукає кожного з них прибігати до Господа Бога та витривало служити своєму ближньому. У такому випадку не тільки ліки оздоровлюють недужого, але також і любов, співчуття, милосердя, що супроводжують потребуючу людину, про що пригадує апостол Павло у листі до коринтян: «Правдива любов усе виносить, усе витримує, ніколи не стомлюється та в усьому допомагає» (пор. 1Кор. 13, 7-8).

Важливе значення для членів родини хворого посідає мотивація опікуватися потребуючою людиною. Найгірше тоді, коли бракує глибокої мотивації, бажання. Тоді стається так, що хвора людина стає для оточення тягарем, перешкодою. Вона це відчуває, спілкуючись, про це здогадується з міміки та жестів. Лише віра в Бога спонукає кожного з нас до милосердя. Допомагаючи хворому, ми служимо Христові, який присутній у хворій людині. У такий спосіб у страждаючій людині сім’я бачить присутнього Ісуса Христа. «Я був хворий, і ви навідалися до мене… Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших, – мені також ви того не зробили» (Мт. 25: 36;45). Опіка над хворою людиною допомагає нам прямувати до Ісуса Христа та вічного спасіння у Небі.

Керуючись такою мотивацією, яка базується на любові, вірі в Бога, уся родина хворого духовно перероджується і стає подібна до своєї суті: правдива спільнота – це спільнота людей, у якій панує любов, розуміння, самопожертва. Хвора людина може допомогти пройти школу мудрості і правдивої людської формації у Господі.

        о. Іван Колодій

Напишіть відгук