І
Я є медсестра. Я є християнка. Чи можу я із чистим сумлінням ствердно відповісти, що є християнською медсестрою?
Моя праця, це не тільки професія, але є покликанням. Це покликання я зрозумію, коли роздумаю над словами Христа: «Я прийшов, щоб не мені служили, але послужити Вам..» і прийму ці слова, як свої.
Моє покликання маю реалізувати, незалежно від того, чи маю я сімейні обов’язки, чи ні, маю сповнити свою професійну працю в дусі любові і служіння.
Бог обдарував мене талантами, і не маю права їх змарнувати. Сам Ісус через своє служіння хворим показує мені дорогу поступування.
ІІ
- Кожний вчинок милосердя Христа було самою святістю. Попри те, сам Ісус віддалявся від людей, щоб молитися – Чи іду «Я» Його слідами. Маю часу на багато справ поза своєю професією!Чи направду не можу знайти трохи часу тільки для Бога? Чи молюся про силу та витривалість, чи дякую Богові за моє покликання?
- Чи не занедбую Божественну Літургію в неділю і свята, виправдовуючись втомою.
- Чи стараюся глибше пізнати навчання своєї Церкви через духовну літературу, розмови, участь у релігійних семінарах, прощах. Якщо – ні, то чому? Через самозарозумілість, лінивство? А може не хочу почути правду про себе?
- Чи пам’ятаю, що Бог дивиться на мене і все бачить. Чи не працюю для похвали, для визнання із сторони оточуючих.
- Добро, яке я чиню є лише відблиском доброти Бога. Чи не вихваляюся своєю працею, чи не захоплювалася сама собою?
- Чи працюю над виробленням професійних медсестринських чеснот і чи не занедбувала цієї праці?
ІІІ
- Чи розумію гідність своєї професії і чи стараюся словом і вчинком виявляти це. Чи розумію, що вихід поза мої медсестринські обов’язки і виконання функцій лікаря є відхиленням з дороги мого покликання.
- Як християнська медсестра чи відчуваю співвідповідальність за мою професію? Чи щось роблю для піднесення її статусу.
- Якщо я одружена, маю дітей і також працюю, як поєдную сімейні і професійні обов’язки? Чи зважаю як медсестра на таку важливість, щоб мої особисті справи не приносили шкоди дорученим, моїй опіці та догляду, чи це в лікарні, чи в консультації? Чи навпаки я не занедбую сімейні обов’язки задля професійної роботи? Може набираю їх надто багато, не даючи собі раду? Може тільки на праці я є ввічлива, приємна, а потім вдома виявляю усю свою нетерпеливість і злобу? А може навпаки?
- Як виконую професійні обов’язки, чи є пунктуальна, сумлінна у виконанні медичних процедур?
- Може я працюю серед сучасних обладнань та нових винаходів медицини. Чи пам’ятаю, що нові медичні винаходи відображають хвалу Богові, Створителя людської думки?
- Чи є правдомовна?Чи відважно визнаю свої помилки, чи навпаки їх приховую, або фальшую факти, щоб зберегти свою добру опінію. Чи є сумлінна в усних чи письмових звітах, статистиках та документаціях?
- Чи поважаю комунальну власність, не нищила її чи забирала речі із праці додому? Чи повернула позичені речі?
- Як я ставлюся до справ мого життя, до моїх співпрацівників? Чи я мала належну відвагу до покращення моїх взаємин? Чи не заробляла нечесно гроші або іншої винагороди? Це могло бути виправданням через важкі умови праці, чи недостатню винагороду із сторони держави? Чи не брала грошей від пацієнтів, щоб краще їх «обслуговувати та доглядати», або не говорила родичам, про винагородження моєї праці, чи розумію я, що – це звичайно «хабар». Може пропонувала ліки, які хотіла продати, хоч у цьому не було потреби? Можливо за ліки вимагала «завишену ціну»? Може брала за високі гонорари в приватній медичній практиці, не беручи до уваги можливості хворого? Чи незважаючи на низьку заробітню платню, відповідально працювала?
- Як я реагувала щодо необхідності продовжити працю, у випадку епідемії, необхідної підміни співпрацівника, чи перебування при важкохворому?
- У своїй поведінці відносно чоловічого персоналу чи хворих чоловіків, чи не переступала межі пристойного? Якщо в праці все є в порядку, то як виглядає моє приватне життя? Чи усвідомлю, що Бог не розділяє моральність дій на приватну і службову поведінку і що Його заповіді є завжди незмінні?
- Чи піклувалася про власне здоров’я? Чи не перевтомлювалася непотрібною працею, думаючи, що «мені і так нічого не буде»? Чи спосіб мого життя не підкопує мої сили до праці?
IV
- 1. Як я відношуся до хворої людини? Чи намагаюся докладати зусилля, щоб не попасти в рутиність і охолодження до своєї праці?
- Чи молюся за хворих та усіх, хто повірений моїй опіці?
- Чи не ухилялася від цілковитого догляду за хворими, утікаючи до виконання не властивих процедур, заміняючи таким чином лікаря. Передусім хворі відчувають нашу любов, коли ми їх годуємо, миємо, коли зручно укладаємо. Чи роблю все, що в моїй силі, щоб хворим запевнити у повноті опіки, чи особисто або через добре організовану мою працю чи співпрацівників? Чи не занедбувала догляд хворих, відлучаючись на перегляд інших цікавих захоплюючих речей.
- Чи не трактувала хворих, як прості цифри, як хворобливі випадки, забуваючи про індивідуальність кожного із них. Чи я пам’ятаю, що сота операція для мене, є першою для хворого? Що кожного новонародженого, якого з числа багатьох я заношу матері, є її найбільшим коханням?
- Чи з особливою доброзичливістю я доглядала непритомних, дітей і людей похилого віку? Чи я оточувала спеціальним доглядом заклопотаних і тих, що плачуть?
- Яке було моє ставлення до вмираючих? Може не було біля них нікого
з сім’ї – чи я зробила все, щоб їх замінити? Чи не траплялося мені
бездіяльно сидіти у медсестринській кімнаті, залишаючи вмираючого самого на себе? - Як трактувала релігійні справи хворого? Чи піклувалася про них? Чи не була надто настирлива, діючи просто схематично? Чи зробила все можливе, щоб важкохворий прийняв святі Таїнства? Чи охрестила немовля в небезпеці смерті? Як виглядає моя співпраця із медичним капеланом? Чи допомагала йому у служінні, забезпечуючи спокій, даючи пояснення, ділячись спостереженням?
- Яке моє ставлення було до родини хворого? Чи старалася їх зрозуміти? Чи була терпелива навіть тоді, коли вони представлялася мені як нудні і нахальні?
- Яке моє було ставлення до хворих, яких відвідувала на дому? Чи відвідини виконувала сумлінно і добросердечно? Чи зустрівшись із важкохворим на дому я старалася належно його доглянути?
- Чи я зберігала професійну таємницю не тільки щодо хвороби, але щодо проблем, які стосувалися хворого та його сімї?
- Чи старалася спричиняти хворим якомога менше болю при процедурах? Чи
не оголяла хворих без належної на це потреби і таким чином не поважала їх особистої сором’язливості, або сором’язливості інших хворих, чи то дорослих чи дітей? - Чи я розумію, що до моїх обов’язків належить піклування про психічне здоров’я хворих? Чи старалася знайти час на розмову, чи мала достатньо терпіння? Чи старалася про розвагу для хворої дитини?
- Чи не виявляла їм відчуття своєї втоми і поспіху? Чи я не давала хворим обіцянок без повного переконання, що я їх дотримую? Чи дотримувала я дані обіцянки?
- Чи не проявляла меншої турботи по відношенню до хворих, які мені менш симпатизували? Чи долала огиду? Чи не скаржилася на невдячність і не вимовляла це хворим, чи їх сім’ям? Адже також тільки один прокажений подякував Христові!
- Яке моє ставлення до зачатого, але ще ненародженого життя? Чи знаю докладно навчання Церкви, чи дію згідно із цим навчанням? Чи маю відважне переконання відмовити у допомозі смертоносних процедур (нпр. допомога в перериванні вагітності)? Чи не мала страху через свою принципову позицію «за життя» втратити посаду, роботу? Чи не висміювала багатодітні сімї? Чи в разі загрози для ненародженого життя, я зробила усе, що в моїх силах для порятунку?
- Чи я оточувала особливим доглядом незаміжніх матерів, стараючись, щоб у них розвинути материнську любов і забезпечити їм можливі умови життя?
- Чи я не виявляла погорди до неблагополучних верств населення, як алкоголіків, хуліганів, повій? Чи не махала рукою кажучи: «Для таких не потрібно мучити себе»?
V
- Які мої відносини із співпрацівниками: лікарями; медсестрами, санітарками із іншими особами, із якими працюю.
- Якщо працюю в атмосфері інтриг, лінивства, зависті, пліток, безвідповідальності, хабарництва, то чи не піддаюся їм, чи все ж таки стараюся очиститися від них? Чи не загострювала суперечки, чи старалася помягшити їх, віднайти згоду? Чи не ображалася, не була дратівлива, дріб’язкова, не вибачаючи прикростей, які мені спричинили?
- Чи усвідомлюю я, що моїм обов’язком, як християнина є апостольство, передусім апостольство прикладом?
- Чи можливо є між моїми співпрацівниками нерелігійні, але порядні люди, а християни є менш відповідальними по догляду за хворими? Чи цим я не противлюся цінності віри?
- Чи не мовчала на гріх моїх співпрацівників, начальника, або коли це суперечило добру хворому? Чи я не приховувала чужих помилок, не толерувала зла? Чи я не толерувала чужої непорядності через дружні взаємини?
- Чи по відношенню до лікарів, я зберегла гідність моєї професії? Чи я старалася, щоб хворі поважали лікарський авторитет?
- Чи охоче я заміняла подруг у разі потреби, чи я відвідувала хворих подруг-медсестер, чи співчувала у біді? Чи радо спілкуюся, чи рахуюся із чужим часом? Чи не очікують мене довго?
- Яке моє ставлення до медсестер, які розпочинають свою медсестринську працю? Чи я не гасила їх запалу, не знижувала рівня роботи? Чи допомагала їм, ділилася досвідом, чи була поблажлива до них? Яке моє ставлення до медсестер нижчої кваліфікації від мене? Чи не нехтувала ними, чи не послаблювала бажання до призначеної їм праці, забуваючи, що будь-яка праця є однаково важлива, бо служать хворим? Чи я піклувалася про доучування подруг?
- Яке моє ставлення до нижчого медичного персоналу? Чи була досить вимоглива та одночасно ввічлива і доброзичлива, чи я була їм зразком через власну сумлінність та працьовитість?
- Якщо я знаходжуся на відповідальній посаді – чи я даю добрий приклад, працюючи особисто при хворих, коли мені дозволяє на те час? Чи є досить вимоглива, чи надто поблажлива, піклуючись про свою популярність? Чи я не перестаю піклуватися про підвищення професійного і морального рівня медсестер? Чи не закриваюся у своєму кабінеті і не хочу знати і думати про те що робиться – навіщо тоді я є? Чи достатньо піклуюся про побутові справи підлеглого мені персоналу?
Чи пам’ятаю, що кожен буде суджений через вчинки милосердя, то тоді я є тою, кого Бог послав до хворих і потребуючих.
